Свято Христового Різдва належить до найбільших празників нашого церковного року. Тож свята Церква, маючи на увазі велич і значення цього празника, з року в рік готує своїх вірних до зустрічі з нашим Спасителем молитвою і постом. Цій меті служить Пилипівка, передпразничні богослужби та відправи в день навечір'я Різдва. Що ближче до Христового Різдва, то щораз частіше у стихирах, канонах та тропарях наших богослужб говориться про вифлеємські ясла, де має спочити Божий Син, про Його Пресвяту Матір Марію, святого Йосифа Обручника, про вертеп, звізду, ан­гелів, пастухів і царів. Вершиною цього святкового приготування є навечір'я Різдва. Це день чування, молитви й посту. Має завитати гість із самого неба, тож треба гідно приготуватися до його приходу. Святвечір має не тільки глибокі змістом церковні відправи, але передусім він багатий у нашому народі на повні символіки обряди і звичаї, деякі з яких сягають ще дохристиянських часів. Царські часи Названі так від звичаю Візантійських імператорів а потім і царів бути на них присутніми, часи ці являють собою поєднання всіх 4-х часів в одну службу. Вони замінюють собою навечір’я і літургію, яка хоча і здійснюється ввечері, з вечірньою, а тому відносяться до наступного дня. Через таке високе значення ці часи служаться з виключною, але напівсумною урочистістю. Як і літургія, вони мають апостольське і євангельське читання, з паремією перед ними. Крім цього вони мають особливі тропарі (окрім тропара дня на своєму місці і також кондака), з віршами, – кожен три – що повторюються двічі з стиховними стихирами перед свята. Євангеліє на них читається як на літургії – поза вівтарем – і перед читанням проводиться кадіння. Як євангельське читання, так і стихири, у своєму змісті містять подію, що святкується. Цій же події присвячуються і два псалми на кожному часі, який таким чином утримує із звичайних псалмів лиш один. Опісля літургії відбулося посвячення шопки та просфор