Іван Хреститель — найбільший святий після Діви Марії. Про нього Ісус Христос казав: «Серед народжених жонами не поставав пророк, більший від Івана Хрестителя» (Лк.7:28). Іван Хреститель прославляється Церквою, як «янгол, і апостол, і мученик, і пророк, і свічар, і друг Христів, і пророків печатка, і заступник старої та нової благодаті, і серед народжених пречесніший, і світлого Слова глас».

Різдво Івана Хрестителя, яке Церква відзначає 7 липня, - це найбільший з усіх празників св. Івана Хрестителя.

Більшість святих Церква вшановує у день їхньої смерті. Надання їм титулу святий, як підтвердження святості їхнього життя, є певною Божою нагородою за їхнє праведне життя на землі, бо людина отримує на землі нагороду після виконання конкретної праці.

Вшанування святих у день їхнього народження, як Івана Христителя, вказує на їхню надзвичайну місію у ділі спасіння. Для належного її виконання вони отримали завдаток святості від Бога вже у момент свого народження, зберегли його, а потім розвинули і поглибили цей дар рішучою поставою, наполегливою працею, духовними подвигами, своїм праведним життям. Євангелист Лука потверджує це словами Архангела Гавриїла до Захарії: „Бо він буде великий в очах Господніх… і сповниться Духом Святим вже з лона матері своєї” (Лк. 1, 15).

Різдво Івана Предтечі можна до певної міри назвати плодом святості його батьків – їхньої твердої віри і витривалої молитви. „Вони були обоє справедливі перед Богом і виконували всі заповіді та накази Господні бездоганно” – зазначає Євангелист Лука.

Сьогоднішнє свято добре вписується в контекст перших неділь після Зелених свят, де багато уваги приділяється питанню віри. Подія народження Предтечі показує плоди віри його батьків в силу Божої ласки, яка змінює закони природи, здійснюючи цим слова Христа: „Неможливе у людей, можливе у Бога” (Лк. 18, 27). Адже Єлисавета, котра вже за віком і природою не могла мати дітей, у глибокій старості з Божої ласки народила сина.

Ревна і довготривала молитва має змінювати, зміцнювати нас самих, приносити добро нам, а потім нашим ближнім. З цієї молитви найперше має користати той, хто молиться, а потім той, за кого молимося.

Якщо ж в нашому духовному житті іноді виникає потреба довготривалої молитви для отримання якогось дару чи вирішення справи, нехай ця ситуація буде для нас не просто перешкодою, яку треба подолати, а цінною нагодою для особистого духовного зростання, удосконалення: утвердження віри і надії, зміцнення зв’язку любові і довір’я з Господом, поглиблення розуміння Божого провидіння.