Історія свята Благовіщення на основі першоджерела Слова Божого звучить так: «А шостого місяця від Бога був посланий Ангол Гавриїл у галілейське місто, що йому ім’я Назарет, до діви, що заручена з мужем була, на ім’я Йосип, із дому Давидового, а ім’я діві Марія. І, ввійшовши до неї, промовив: Радій, Благодатна! Господь з Тобою, Ти благословенна між жонами. Вона ж, побачивши його, збентежилася від його слів і стала роздумувати, що б то значило це привітання. І Ангол промовив до неї: Не бійся, Маріє, бо ти знайшла благодать у Бога, і ось зачнеш в утробі, і народиш Сина, і даси Йому ім’я Ісус. Він буде великим і Сином Всевишнього званий, і Господь Бог дасть Йому престол Його батька Давида, і буде царювати над домом Якова, а Його царству не буде кінця. »(Євангеліє від Луки, глава 1, вірші 26-33)
Дата свята Благовіщення пов’язується з датою Різдва Христового. Між ними рівно 9 місяців.

Святкування Благовіщення почалося у Східній Церкві в кінці IV або на початку V ст. Цісар Маврикій (582-602) робить цей празник обов'язковим у цілій державі. У перші століття цей празник уважався Господським, як на Сході, так і на Заході. На це вказують його первісні назви: Христове Зачаття, Благовіщення про Христа, Початок відкуплення, Благовіщення, Благовіщення ангела Марії, День Поздоровлення, День або празник Благовіщення. Щойно в VII віці усталюється сьогоднішня назва для цілої Східної Церкви: Благовіщення Пресвятої Богородиці, а сам празник належить до Богородичних.

Богослуження празника Благовіщення повне урочистих, величних і радісних гімнів. Багато разів тут повторюється добре знаний нам привіт ангела: "Радуйся!" Головні мотиви тієї святої і неземної радості — це воплочення Божого Сина, це привілеї богоматеринства і дівицтва, це спасення людського роду. У радості Благовіщення бере участь небо, земля і все створіння.